Творческая платформа для философских дискуссий

ОТКРЫТИЕ ИНСТИТУТА
Стенограмма презентации, состоявшейся 22 мая 2004 г. в Доме учёных.

(Подается с некоторыми сокращениями)

​

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведуча:

- Вітаю вас, шановні добродії, у цій ошатній просторій залі, яку у нас, правда, в останній момент ледь не відібрали. Проте з такою кількістю (з такою, я б навіть сказала, критичною масою!) світлих умів ми з вами, запевняю, будь-які підступні рогатки здолаємо. І я, між іншим, анітрохи не перебільшую: глянути лишень, які славетні знані особи присутні тут зараз серед гостей!

• Народний депутат УкраЇни, доктор економічних наук Олександр Миколайович Ржавський;

• генетик зі світовим ім'ям, лауреат Державної премії, академік АМНУ Віталій Арнольдович Кордюм;

• професор Державного інституту штучного інтелекту, радник гетьмана Українського реєстрового козацтва з питань науки Віталій Олександрович Ященко;

• академік АМНУ, президент Всеукраїнського лікарського товариства Любомир Антонович Пиріг;

• геронтолог, лауреат Державної премії України професор Володимир Платонович Войтенко;

• провідний вітчизняний філософ професор НУКМА Юрій Віталійович Павленко;

• парапсихолог, академік МАБЕТ Юрій Павлович Батулін;

• біоенерголог, академік МАБЕТ Яків Петрович Гіндіс;

• лікар-іммунолог, директор Інституту іммунобіотехнологій, академік РАЄН Микола Якович Співак;

• незалежний дослідник, академік МАФОБ Олександр Казимирович Скибицький та інші не менш відомі і завжди бажані для нас особистості.

Ну а із самими засновниками та організаторами, прізвища яких позначені на цих табличках, я думаю, у всіх у вас ще буде нагода докладно познайомитись трохи пізніше. Зараз же за парламентською традицією перше вступне слово надається старійшині нашого академічного корпусу – лауреату Державної премії України Віталію Арнольдовичу Кордюму.

​

В.А.Кордюм:

- Дорогие коллеги, поскольку, как видим, на создание новой организации, которая бы смогла всерьез заняться составлением подлинно научных прогнозов, у каждого из нас нашлось, слава богу, достаточное время, то теперь мне прежде всего вкратце хотелось бы объяснить, почему это необходимо.

То, что сегодня в мире буквально повсюду (да и в Украине, естественно, тоже) дела движутся не совсем так, как надо, звучит уже, наверное, как банальная истина. Тем более, многим давно уже стало вполне очевидно, что применение обычных линейных прогнозов, которыми большинство ученых, увы, как раз только и владеет, неизбежно в итоге должно привести к глобальной катастрофе.

Нехватка энергии, демографический кризис, загрязнение окружающей среды, безжалостное уничтожение биосферы и всего, что с ней связано, делит нас на оптимистов и пессимистов. При этом пессимисты обычно полагают, что всё кончится через 15-20 лет, а оптимисты – что через 50. Вот, собственно говоря, и весь диапазон их основных предсказаний. В то же время не секрет, что нынешняя ситуация настоятельно требует каких-то кардинально новых решений. То есть пора уже, видимо, обращаться к стратегии нелинейного прогнозирования. Но вот как именно это сделать, никто пока еще толком не знает. На сегодня, к примеру, существует только одна подобная методологическая разработка - это представление экспертных оценок: когда ряду ведущих специалистов ставится вопрос, каким они видят развитие определенной отрасли науки (знания, технологии, производства и т.п.) лет, скажем, через 10 или больше. И они делятся своими соображениями по этому поводу. Такое действительно практикуется, но его, очевидно, явно недостаточно, потому что каждая из этих разрозненных оценок, будучи сама по себе чрезвычайно интересной, не даёт, тем не менее, какой-то общей картины. В результате чего итоговый нелинейный прогноз (то есть прогноз, построенный на основании этих отдельных оценок) пока что как таковой отсутствует. Поэтому сказать, что же именно ожидается на какую-то сколь угодно далёкую, но при этом вполне реальную перспективу, нынче весьма и весьма затруднительно. И все же - если взять главные из уже существующих направлений, то вот эта нелинейность апеллирует, по-видимому, в первую очередь к появлению на исторической сцене качественно нового - виртуального - мира. Более того, речь даже уже идет о целых голографических объёмных системах, занимающих достаточно большие площади, которые де-факто лишь непосредственным прикосновением можно дифференцировать, сказав: это некая виртуальная сущность или все ж таки реальная. Далее, поскольку сам я биолог, то могу констатировать, что сегодня все кому не лень предлагают свои (как правило, откровенно прямолинейные) оценки развития биологии. И хотя многие из них довольно-таки любопытны, но однако к суровой нашей действительности особого отношения практически не имеют. И еще: как известно, более ста лет тому назад В.И.Вернадский заложил основы учения о биосфере. А где-то уже в середине прошлого века человечество вошло в ноосферу - самостоятельную систему, во многом альтернативную биосфере. Причем альтернативную именно потому, что она, по сути дела, разорвала все контрольные механизмы, связывающие её со своей бывшей “колыбелью”. И вот сегодня на планете Земля существует уже две почти равномощных конкурирующих автономных системы. Но если законы биосферы хоть как-то маломальски приближенно ещё можно себе предствить, то как раз о ноосфере такого не скажешь!..

То есть, при наличии, казалось бы, большого количества высокопрофессиональных компетентных организаций, связанных с общим и даже каким-то там частным прогнозированием, реальных попыток нелинейной оценки сегодня фактически не существует. Поэтому-то вполне закономерно возникла идея объединить людей, занимающих достаточно прочные позиции в своих областях знания и в то же время наделенных, быть может, не совсем традиционными подходами при решении неких экстремальных задач. И если действительно наше правительство начнёт-таки хоть иногда чуть-чуть прислушиваться к высказываемым ими взглядам, - что ж, возможно, и в самом деле будет от этого какая-то ощутимая для общества польза. Во всяком случае, западные прогностические организации сейчас зачастую хоть и опосредованно, но все же весьма активно стали влиять на представления и поступки своих политиков - и это уже, слава богу, приводит-таки порою к определенной позитивной конкретике.

Так что вот это, пожалуй, и есть та реальная основа, которая привела сюда пусть даже и не столь большое количество людей, хотевших бы, насколько мне известно, развернуть по мере возможностей целенаправленную и по-настоящему творческую работу. И если действительно у них и дальше будет желание плодотворно сотрудничать в этом направлении, то я уверен, что уже через короткое время образуется тот спаянный ученый коллектив, который сможет эффективно и с очевидной практической отдачей “выдавать на гора” объективные социально значимые прогнозы.

 

Ведуча:

- Отже, попри всі апокаліптичні прогнози ми з вами тут разом зібралися, аби привселюдно довести, що не все так уже й кепсько з нашою цивілізацією. І дійсно: будь-який поважаючий себе громадянин, надто ж учений, навряд чи зі спокійною совістю погодиться з тезою про наскрізну детермінованість усього сущого, а по мірі сил спробує, напевно, хоч щось змінити в цьому броунівському русі. І одним з таких от якраз невтомних ентузіастів є відомий вітчизняний економіст, народний депутат України минулого скликання Олександр Ржавський. Адже саме за його ініціативою відбулося заснування нашого наукового закладу. І це, сподіваємось, тільки перший крок на шляху до штурму найвищих духовних вершин, який у нинішньому представницькому складі цілком, гадаю, здатний буде вилитись у всеохоплюючий, загальнонаціональний мозковий штурм. Тож вам слово, Олександре Миколайовичу!

 

О.М.Ржавський:

- Шановні друзі, обставини, за яких зібралися ми тут сьогодні, загальновідомі. Але мені все ж хотілося б додати декілька слів щодо проблем, обійдених у виступі попереднього оратора. Справа дійсно в тому, що серйозних системних досліджень фактично поки що ніхто не робить, або всі вони відпрацьовуються у відриві один від одного. А такий надзвичайно впливовий нині чинник, як соціально-демографічні пертурбації, взагалі чомусь часто-густо випадає з нашого розгляду. Тим часом ні для кого не секрет, що потужним плюсовим приростом населення можуть, на жаль, похвалитись у наші дні хіба країни Південно-Східної Азії та “чорного” континету. І тому, якщо ми констатуємо, що кожен четвертий у світі - китаєць, то, гадаю, років через сто черговим американським президентом теж обов”язково стане китаєць, оскільки практично всі янки будуть якраз являти собою тих же таки китайців. Крім того, сьогодні ви прекрасно бачите, як впливає на світ такий, наприклад, абсолютно, здавалося б, нечинний фактор, як тероризм. Лише півтори-дві сотні одиночок (якщо рахувати у сукупності) брали участь у всіх цих терактах – й натомість сім мільярдів землян вимушені перебудовувати практично всі попередні системи взаємодії у людському середовищі. А тепер уявіть собі, що завтра ті ж самі терористи придумають якісь певні зміни в біологічному порядку речей: адже це може взагалі поставити під загрозу існування людства як такого! І тому час уже, гадаю, говорити про створення таких моделей поведінки, які були б максимально прийнятні для кожного, - щоб навіть найбільші оптимісти, які дають нам на роздуми ще 50 років, все-таки хоч трохи подовжили цей термін - бодай на кілька тисячоліть.

Ну і дещо на завершення. Так, дуже, звичайно, хотілося б, щоб меценати, яких уже в Україні, слава богу, вдосталь, теж доєдналися до нашого об’єднання, - тоді, я думаю, нам напевне вдасться створити справді потужний громадський заклад, який зможе зайняти чинне місце у вітчизняній науці. Адже тут зібралися досить-таки знані фахівці з різних провідних галузей вітчизняної науки. Тому я прошу всіх вас якнайскоріше долучитися до нашої спільної роботи, долучати у міру можливостей також своїх друзів, знайомих, оскільки чим більше умів – тим кращий результат “на виході”. Тож давайте інтенсивніше обмінюватися мудрими думками, а головне – ефективно і з практичною користю працювати у вищеозначеному напрямку. Дякую за увагу.

​

Ведуча:

- Але, крім безпосереднього фінансування проекту та попередньої адміністративно-правової роботи, знадобилося ще витратити не одну кінську силу енергії, аби зібрати до єдиного спільного кола зацікавлених у цьому людей. І отут треба вже віддати належне головному координатору таких пошуків і, до речі, авторові самої ідеї щодо створення футурологічного інституту – академіку Міжнародної академії біоенерготехнологій Еміру Ашшурському. А відтак – йому, як-то кажуть, і карти в руки!

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

​

 

 

.Э.Ашшурский:

- Прежде всего я хотел бы извиниться перед уважаемой публикой за то, что по вине дирекции «Дома учёных» у нас едва не сорвалось это ответственное мероприятие. Тем более, что тут плюс ко всему должны ж были присутствовать еще и несколько сот студентов: у меня была конкретная договорённость об этом с ректорами двух вузов. И, конечно же, что касается учащихся, то они, думается, несомненно бы своей активностью поддержали творческий накал сегодняшнего вечера, саму его созидательную раскрепощенную атмосферу. Причем это, кстати, весьма показательный момент: ведь, в сущности, все наше начинание как раз и направлено на молодёжь - дабы привлечь её к действенному решению многих насущных проблем, не только культорологического плана, но и глобально-мировозренческих. Именно мыслящую молодёжь - студентов, аспирантов, старшекласников. Ведь если, скажем, выйти вечером на Крещатик, на Майдан, в «трубу», так от ужаса можно ж за голову схватиться. Невольно задаёшься вопросом: неужели у нас все такие? Я вот на днях прохаживался в том районе с известным нашим телеведущим Андреем Дмитруком, и он мне начал доказывать, что, мол, не надо сгущать краски, так как заведомо большая часть молодых людей сидят якобы дома: зубрят учебники, работают за компьютером, - а это лишь ничтожная горстка отщепенцев. Но я, естественно, в подобных количественных оценках абсолютно не мог с ним согласиться – пусть даже многие меня за это и назовут пессимистом. Я считаю, что наше общество, да и земная цивилизация вообще катится в пропасть. Люди увлеклись гедонизмом; а кроме того, как все вы прекрасно чувствуете, на нас с Запада еще и неумолимо надвигается опаснейшая анархическая лавина. Ну а гедонизм, помноженный на анархию, они к добру не приведут, - это ясно как дважды два…

Теперь что касается работы нашего института. А то некоторые - не исключено - могут подумать, что это какие-то пустопорожние прогнозы: взял - написал и положил себе под подушку, потом повесил на гвоздик и так далее. Однако заверяю вас, что это отнюдь не так. Под научным прогнозированием прежде всего имеется в виду предугадывание тех стержневых направлений, тех трендов (как принято говорить в модном бизнесе), которые будут востребованы и задействованы обществом лет через 10-20-30 - чтобы сейчас же, не мешкая, начать их разрабатывать. То есть, заглянув наперёд, внедрять их уже в нынешних условиях!

Причем в первую очередь, как нетрудно, в общем-то, догадаться, сказанное относится, конечно же, к новым медико-генетическим технологиям. Кстати, одним из главных вдохновителей всей этой петрушки был присутствующий здесь Виталий Арнольдович Кордюм. Хотя, правда, он очень скромно называет себя всего лишь консультантом, но именно благодаря своей неугомонности он таки сумел убедить меня в том, что мы в буквальном смысле стоим на пороге новой эры, которую нам открыли новейшие стемотехнологии, или проще говоря, стволовые клетки. Это и в самом деле клетки, которым суждено перевернуть мир!..

Вторая наша фундаментальная тема связана с искусственным интеллектом. Я, к слову сказать, сам являюсь сотрудником Института искусственного интеллекта. Так что, думаю, искусственный интеллект станет вторым нашим стержневым направлением. Ну и, кроме того, для философов тут, конечно, тоже найдётся великолепное поле деятельности. Хотя, правда, так уж издавна повелось, что у нас подавляющее большинство философов – пессимисты: ещё начиная с Гераклита, у которого было даже прозвище Плачущий Философ, и заканчивая французкими экзистенциалистами. Впрочем, и многие из ведущих представителей немецкой школы: Шопенгауер, Ницше, Шеллинг - они же тоже все были пессимистами. Но любой пессимист, если только не кончает жизнь самоубийством, то хотя бы уж где-то в глубине души обязательно надеется что-то да изменить. Несмотря даже на все эти глубоко пессимистические прогнозы, которые сами по себе строятся на сухой вероятности подходов (мы ведь, не забывайте, существуем в вероятносном мире!), а значит, всегда оставляют хоть небольшой зазор для ее величества удачи. Вот почему всегда есть шанс, что не поздно еще где-то что-то поменять к лучшему, а без этого зачем же было, как говорится, огород городить?!..

Да и вообще мне кажется, что любой из нас живёт с верой в будущее, если не для всех цивилизаций, то хотя бы для своих детей. Мы все - одна сплоченная семья и должны заботиться друг о друге. Так что вот давайте хотя бы начнём с того, что подружимся этим коллективом и будем вместе делать какие-то добрые дела! Благодарю за внимание.

 

Л.А.Пиріг:

- Шановні головуючі, шановне товариство! Плинність життя складається, як відомо, з минулого, сучасного і майбутнього. Якщо говорити про минуле, то його можна аналізувати з допомогою людського розуму, людської пам’яті, на рівні живої природи. В підсвідомості ж воно, вочевидь, відбивається так званими умовними рефлексами. Але всі нижчі живі істоти існують переважно у сучасності. Турбуватися ж і взагалі думати про майбутнє притаманно лише людині, тому що в неї є розум і вона вимушена час від часу зазирати у свою будущину, аби передбачити, що її чекає надалі. Хоча, по правді сказати, у тварин щось подібне теж може бути, але все одно це диктується, скоріше, інстинктом збереження поколінь, збереження роду...

Загалом же я схвалюю ідею створення нашого інституту, проте вважаю, що він повинен бути досить багатоаспектним - з відповідним залученням до своєї діяльності фахівців різних напрямків. Це мають бути соціологи, медики, психологи, філософи, математики, економісти і, зрештою, навіть політики. І ось до чого ще я закликаю: не відриваймося, друзі, від нашої грішної землі, не відриваймося від звичної для кожного з нас домівки. Бо якщо ми почнемо мислити тільки суто якимись глобальними матеріями, то швидко забудемо про те, що робиться отут, зовсім поряд, під власними ж ногами. І тому я вважаю, що в межах такого інституту обов’язково повинні обговорюватися і справи, які торкаються нашого сьогодення, причому конкретного сьогодення. Безперечно, теперішня тенденція до глобалізації - це виклик з боку людського прогресу самій історії, а відтак, на мою думку, вона має все ж таки більше негативних сторін. Тож аби запобігти цьому негативу, його теж треба вміти завчасно передбачити. Це стосується, звісна річ, і нашої держави, це стосується врешті-решт і нинішніх молодих поколінь. Оскільки ж все це дуже між собою переплетено і взаємопов’язано: антропогенні впливи з техногенними, з економістічними, політичними, - то, значить, до проблем прогнозування теж слід підходити комплексно, максимально враховуючи всі потенційні чинники, які здатні впливати на поступальний хід розвитку суспільства. І тому я - за конкретизацію завдань та використання інтегральних підходів до вивчення нашого майбутнього. Дякую.

​

В.П.Войтенко:

- Достопам’ятний Уїнстон Черчіль якось вельми влучно сказав: політик повинен уміти, по-перше, робити прогнози, а по-друге, через певний час дуже гарно пояснювати, чому вони не збулися. Я думаю, що це мистецтво якоюсь мірою притаманне всім футутурологам, зрештою, якщо йдеться про фахівців прогнозистів, скажімо, в економіці чи в демографії, то вони цю ситуацію долають тим, що створюють прогнози - принаймні, два: оптимальний і пресимальний. А дуже часто демографи складають ще й проміжні прогнози. Якщо йдеться про такі вузькі і конкретні справи, скажімо, людність України до 2050 року - на рівні 10 мільйонів, кількість тих, що помруть від СНІДу в Україні до 2025, на рівні 1,5 мільйони, і таке інше, то це, звичайно, страшні цифри, до них треба дослухатися. Але мені здається, що це, власне, не є проблемою футутурології як такої. Мені здається, що ми повинні, не відриваючись від конкретних наших проблем, все-таки спробувати вийти за межі того, що, зрештою, по окремим спеціальностям робиться в окремих інститутах без такої організації, яку начебто ми сьогодні створюємо.

Я хочу підтримати думку моїх колег: давайте спробуємо нелінійне прогнозування. Мені здається, що було б дуже гарно, якби ми спробували зробити щось таке, що, не відриваючись від реалій, але все-таки буде якісно новим кроком. Давайте будемо і страшне прогнозувати, так, щоб воно лякало нас, а може ще когось злякає, незалежно від того, комусь подобається чи ні. А може, будемо прогнозувати і те, що зміниться, - ну, зрештою, ці страшні демографічні прогнози стосовно вимирання людності в Украні. Якщо намалювати лінію, то воно так і буде, але в мене немає такого внутрішнього відчуття, що воно так і буде, тому що, хоч це не дуже наукова теза, але мені здається, що вона має право на існування: ніколи не буває так страшно, як боїшся, ніколи не буває так добре, як ти того хочеш. Тримаймося свого фаху, тримаймося реалій, тримаймося сьогодення України і всього світу, але спробуймо злетіти туди, де добре і пірнути туди, де погано. І може з того щось у нас і вийде. Вам усім і собі самому бажаю успіхів.

 

М.Я.Співак:

- Добрий день, вельмишановні панове! Обговорювані тут питання турбують зараз не тільки нас із вами, але і все наше суспільство, оскільки напряму пов'язані з тим, що несе нам найближче майбуття. Нинішня демографічна обстановка, яка склалася на теренах колишнього Радянського Союзу, безперечно, мусить усіх нас мобілізуватися задля уникнення можливих катастрофічних наслідків. Але мені все ж здається, що ці жахливі прогнози, які так легко вимальовуються у моїх поважних колег, дещо, як на мене, необгрунтовані. Людина не повинна бути таким закінченим песимістом. Особисто я, приміром, намагаюсь вірити у світле майбутнє і в те, що розум і мозок людський не допустить усіх тих бід.

Як ви, напевно, знаєте, кінець ХХ сторіччя ознаменувався двома визначними відкриттями в галузі біології: по-перше, був розшифрований геном людини - і тепер вважається, що весь розвиток науки (та й суспільства в цілому) можна розділити на до- і післягеномний. Окрім того, розшифровка людського геному засвідчила про наявність доволі обнадійливих перспектив у боротьбі за здоров'я і загальне поліпшення якості життя кожної окремої особистості. Друга ж воістину революційна знахідка була пов'язана зі стовбуровими клітинами. До речі, піонерами вивчення стовбурових клітин по праву слід визнати саме радянських вчених - Фріденштейна з колегами. Гадаю, Микола Іванович Лисяний, який теж сьогодні присутній у цьому залі, зможе невдовзі повністю підтвердити мою думку щодо епохальності даного відкриття, оскільки й сам безпосередньо причетний до цього.

Отже, добре, що тут зібралися люди різних професій, яких, однак, турбує спільне наше майбутнє: як ми до нього будемо йти і як боротимемось з усіма тими негараздами, які все ще існують у суспільстві. Мені здається, що, об’єднавшися у громадську організацію, ці люди неодмінно спробують зробити щось надзвичайно корисне для блага людства і нашої, зокрема, української спільноти. Як дуже гарно сказав один відоми поет: «Возьмёмся за руки, друзья, чтоб не пропасть поодиночке!» Так: тільки разом ми реально здатні чогось досягти – і це, переконаний, стане справді вагомим і значущим кроком у нашому житті. Дякую за увагу.

​

Ю.П.Батулин:

- Думаю, название института достаточно красноречиво говорит само за себя - какими вопросами он будет заниматься. Однако, с другой стороны, сама по себе «шапка» ещё ничего не значит - играет роль именно внутренняя наполненность института теми людьми, которые будут нести туда свои мысли. Как, например, накапливается информация в человеческом сознании? Мельчайшие доатомные частицы, отражённые от внешнего мира, поступают в наш головной мозг и постепенно комплектуются там в мыслеформы. Таким образом исподволь происходит рождение новой идеи. Причем если она в дальнейшем возымеет выход на вертикаль, то есть в информационное поле вселенной, то будет, стало быть, принята природой. Если же у человека в силу каких-то социальных причин мыслеформа так и остаётся невостребованной, то он в конце концов поневоле научно деградируется. Точно такая же заковырка может произойти и с организацией. Если даже в составе Института соберутся довольно крепкие умы, но их идеи будут крутиться только их собственных головах и внутри институтской аудитории – развал обеспечен. Однако коль скоро эти умы получат хоть минимальный (ну, скажем, 5%-ый) выход на информационное поле вселенной - вот тогда только будет какой-то ощутимый реальный толк. Возьмем такой хотя бы наглядный пример. Вскоре наша Международная академия биоэнерготехгологий отпразднует уже свой 10-летний юбилей. Так верите ли, мы за эти десять лет пришли к твердому убеждению стараться не расширять её больше, - наоборот, мы её сейчас потихонечку очищаем от тех, кто лишь крутил свои идеи у себя в голове (а есть же, естественно, и такие, что вовсе и не крутили даже, но в академии, между тем, до сих пор пребывают), но на поверхность ничего не вынесли.

Здесь очень правильно было сказано: сейчас конкретных практических сфер для применения прогнозов столько, что буквально куда ни ткни пальцем, везде нужны подобные специалисты. Для пущего интереса еще один показательный примерчик приведу. На предыдущих выборах в России, когда, как вы помните, было жесточайшее противостояние между коммунистами и демократами, по всем рейтингам, именно провластный кандидат лидировал поначалу с внушительным отрывом. Когда – на тебе – неожиданно, буквально за несколько дней, вдруг выяснилось, что за Ельциным всего-то 15% электората. Ну и, казалось, всё уже, полное фиаско. Что делать!? Наверное, многим теперь уж извесно: ящик с деньгами, несколько видных политиков, которые пошли на прямое предложение, и 4 парапсихолога, приглашённых из США, решительно заперлись в кабинете у его дочери и за приличную сумму «зеленых» напряженно корпели все эти дни, чтобы существенно изменить ситуацию. Вот вам пожалуйста! Зачем я это сейчас рассказываю? Да просто в то время я был в Росси и занимался как раз изучением данного вопроса, т.е. «почему провалился предварительный американский прогноз?». Правда, у нас не очень-то от этого пострадали по деньгам, зато как раз США вынуждены были кинуть огромнейшие средства якобы на ремонт российских дорог. Надеюсь, вам понятно, на какой именно «ремонт», - все эти деньги пошли тогда на избирательную кампанию Ельцина!..

А вообще лично я готов поддержать этот новосоздаваемый проект, тем более что к нему присоединилось и несколько членов нашей академии. Так что мы, как говорится, просто-таки обречены работать вместе!

 

А.К.Скибицкий:

- В 1967 году я закончил КПИ по специальности «автоматизация управления технологическими процессами». 29 июня взял диплом в руки, вышел из института и задал себе вопрос: что я знаю о мире, что знаю о людях? Ответ: ничему в КПИ я толком так и не научился. И тем не менее мне это нужно? Да! Но где взять? Не у кого, никто этого не знает. А что же делать? Внутренний голос подсказал: сам возьми! И вот с тех пор (скоро уже 37 лет) я занимаюсь проблемой: что есть человек во всём исчерпывающем аспекте своей сути человеческой? В частности, 11 марта в этом зале я имел доклад на тему "Человек вчера, сегодня, завтра".

Друзья, сейчас нам, без сомненья, нужен институт “человекологии”, “сознаниелогии”, который бы помог всесторонне разобраться с поставленными выше задачами. Речь прежде всего идет о понятийной базе. Каждый без исключения гражданин на планете Земля одинаково должен понимать, где истина. Потому что если понятийная база разная, каждый разговаривает сам с собой. Что такое истина, что такое зло, что такое счастье, что такое свобода? Понятийная база для китайца, русского и немца должна быть единой. Кроме этого, мы должны знать предназначение человека и создать условия, чтобы абсолютно каждый мог выполнить это предназначение и ничем больше другим, «посторонним» не заниматься: не убивать, не издеваться над природой, а добросовестно выполнять своё предназначение. Далее, мы должны знать законы и правила отношения человека к минеральному миру, к углю, нефти, граниту, воздуху. Они заданы однозначно, конкретно, эти законы. А мы их не хотим познавать. Так, как шумеры не хотели знать законы Ньютона или Архимеда. Падали, разбивались - но не догадывались, почему. А еще мы обязательно должны знать правила отношения человека к растительному миру: что надо делать со мхом, с корой и почками на берёзе и т.д. Мы также, естественно, должны знать и правила отношения к животному миру: колорадским жукам, ужам и прочим тварям. Мы должны постичь основные принципы взаимоотношения людей между собой и в целостном обществе. А это, кстати, совершенно разные вещи. Ибо отношение к конкретной личности может отличаться от принятых социальных норм. Мы, наконец, должны определиться и с отношением любого конкретного индивида к творениям рук людских. И все это - чтобы в конечном итоге накопленная таким образом информация хоть немного затем облегчила тернистую дорогу в будущее.

Так что вот это как раз те задачи, которые, по идее, должен будет охватить наш институт. Тем более что реализовать их в современном обществе одному какому-нибудь энтузиасту явно не под силу: это сможет сделать только цельный, сильный, грамотный коллектив. Ведь донести то, что мы откроем здесь, до людей - задача несравненно более сложная, чем само даже открытие. Потому что донести надо разномастной, разношерстной, разнодумающей толпе. С тем чтобы таким образом превратить ее в сугубо человеческую сущность. Здесь действительно должны быть приложены усилия специалистов всех направлений. Хотя лично я, например, видел бы название института несколько все же иным – «Человекологии». Но, правда, футурология практически мало чем отличается от человекологии, потому что будущее - это прежде всего судьба человеческой цивилизации!

Разобраться в законах и правилах человека, его предназначении, чтобы донесть это до каждой конкретной личности (сначала хотя бы на Украине, а потом уж и по всей планете) – вот мой девиз. Между прочим, я этой актуальной теме посвятил не менее тысячи страниц текста. И, конечно же, искренне надеюсь, что уже в самое ближайшее время уважаемые господа смогут, взяв эту книгу в руки, дать свою объективную оценку написанному. Да и вообще – я уверен, что совместными усилиями мы сможем преодолеть любые преграды, потому что это безальтернативное веление времени: их просто необходимо преодолеть. Вот, например, в "Вечёрке" была недавно статья одного 80-летнего американского ученого. Он говорит: нет сегодня страшнее оружия, чем нефть, ибо она скоро кончится – и тогда нам крышка. А мы же эту нефть, которая нужна еще будет не одному поколению, мы её сейчас беспощадно сжигаем.

В общем, я надеюсь, что наш институт состоится и каждый из здесь присутствующих внесёт в него свой посильный и притом весьма немалый вклад. Благодарю за внимание!

​

Я.П.Гиндис:

- Я занимаюсь новой наукой – энергологией. Она изучает энерговиброинформационные законы абсолютно любых аспектов человеческой деятельности, а также некоторых природных явлений - с целью их последующей оптимизации. На сегодня знание этих законов позволяет эффективно влиять на многие динамические процесы в самых разных отраслях, в том числе в медицинской практике, в обучении, в большом спорте, при производстве пива, масла, при производстве бетонных изделий и конструкций. Но сейчас назрела уже насущная потребность более точно прогнозировать возможный конечный результат. Вот почему я очень надеюсь тоже найти здесь, в нашем новосоздаваемом институте, свое общественно полезное место. И кто знает, может, со временем у человечества и в самом деле не будет задач более важных, чем внедрение и дальнейшее совершенствование практических навыков по энергологии!.. Спасибо за внимание.

 

М.І.Лисяний:

- Як на мене, організація і створення такого інституту явище дуже вчасне і справедливе; тим більше якщо наш народ дійсно й надалі прагнутиме до побудови громадянського суспільства. Але разом з тим я вважаю, що нам треба все ж дещо реалістичніше підходити до поставлених задач. От, зокрема, у розданому тут усім прес-релізі зазначено: "…заниматься составлением долгосрочных общепланетарных прогнозов." Сама по собі фраза, звичайно, шикарна. Але ж для того, щоб створювати подібні прогнози, треба володіти достатньою інформацією. А в нас її сьогодні поки що явно замало. І ще на майбутнє я запропонував би все-таки визначитися, хто і яким саме прогнозуванням воліє займатися: якимсь там глобальним чи ба навіть уселенським (пов”язаним, наприклад, з можливими нападами на нашу цивілізацію всіляких лиховісних інопланетян) або ж хоч і більш “приземленим”, та зате чітко спрямованим на економічну та духовну розбудову рідної держави. А то зараз, либонь, усім вітчизняним науковцям відома така досить модна нині фраза: “Коли ж, нарешті, і в Україні з”явиться нобелівський лауреат?!” Та, на жаль, відповідь тут до банальності проста. Так, звичайно: коли проїздом прибуде до когось – але відтак за кілька днів знов “розчиниться” в туманній далечені. І такі приклади є: Альфьоров бодай хоч деінколи наїжджає - і в нас уже відразу свято! Тому, як мені здається, ми мусимо трошки скептичніше ставитись до своїх потенційних можливостей...

Ну а тепер що стосується самої теорії. В принципі, існує два види прогнозів: евристичні (які приходять людині в голову незрозуміло чому - так би мовити, навмання) і логічні. Найнаглядніший прояв евристики - це музика. Бетховен і Моцарт у 20-річному віці писали свої шедеври, не зубрячи жодних спеціальних підручників: та чи інша музична тема вже просто готова лунала в них у голові – і, як правило, після цього залишалось тільки занотувати цілісний твір на папері.

Крім того, я ще хочу звернути вашу увагу на те, що ми трохи забули про віру і про Бога – дві основні категорії, які несе з собою релігія. Та проте, погодьтеся, все ж таки якась мудрість у Біблії є. Й хоч я в душі атеїст, але роздумуючи над актуальними проблемами сьогодення, все більше переконуюсь, що вся корисна інформація, яка постійно надходить до нас з ноосфери, вона не падає на суху дернину. І якщо в нас коли-неколи забракне нафти - я думаю, тут же знайдеться якесь інше паливо. Якщо не вистачить природних продуктів – підуть у хід трансгенні біокультури, від яких ми поки що відхаращуємось, правда, руками і ногами. Бо, як показує наявний досвід, все це, за великим рахунком, врешті-решт поправимо.

Отже, інституту треба працювати, його треба розкручувати, видаючи бодай дозовано інформацію “на-гора”, причому як через телебачення, так і хорошими публікаціями. А тільки-но піде низка змістовних публікацій - відразу й з”явиться відповідна суспільна довіра до нашого закладу. Хоча надалі у процесі роботи все одно неодмінно виникатимуть і різні поточні питання: скажімо, чи контактувати нам з Інститутом стратегічних досліджень, чи перетинатись, приміром, у своїй діяльності з Інститутом філософії? Або ж ліпше таки провадити автономні, самостійні дослідження? Це питання до Вченої Ради та до оргкомітету Інституту. А в принципі, попервах будь-яка цікава робота здатна згуртувати колектив, підвищуючи тим самим соціальну активність усіх рядових його членів. Тому що найбільша відповідальність лежить зараз на людях, які розуміють - а мовчать. Це і від Бога соромно, і в моральному плані погано, що вони розуміють, а не висловлюють своєї життєвої позиції, ніби умисно уникаючи тих проблем, які існують у наш час в Україні - і з тією ж екологією, і з правопорушеннями тощо. Отож коли така чесна й відверта громадянська позиція буде засвоєна усіма нашими колегами, то це, без сумніву, дасть нам можливість завоювати і ще більше підтвердити свій авторитет. Дякую за увагу.